КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГООБЛІКУ В БАНКАХ 3.1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГООБЛІКУ В ГОСПОДАРСЬКОМУ МЕХАНІЗМІ БАНКІВ осподарський механізм банку визначається сукупністю організаційно-економічних заходів, які формують умови і порядок дій керівництва з регулювання грошово-кредитних відносин на мікрорівні та їх реалізацію учасниками банківського бізнесу. Міжнародна та вітчизняна практика свідчить, що для ефективної діяльності кожного банку, отже, і для її результативності, вирішального значення набуває обґрунтована система оцінки цієї діяльності. Саме ця система становить основу експертизи дій управлінського апарату банку за всіма напрямами ведення банківської діяльності. Беручи загалом, питання оцінки діяльності апарату управління завжди трансформуються в проблему визначення результатів діяльності за наслідками прийнятих управлінських рішень на всіх рівнях управління системою «банк». На підставі такої оцінки тільки й можна створити ефективний механізм відповідальності за результативність діяльності кожного структурного підрозділу зокрема та апарату управління в цілому. Як свідчить практика, банки, що досягли високих показників діяльності, мають ефективні системи контролю за діяльністю підрозділів. Економічна реальність банківського бізнесу є результатом складних ринкових відносин не лише між суб’єктами міжбанківського ринку, а й між структурними підрозділами безпосередньо всередині кожного банку. Проте ринок — це не єдине місце дії ринкових відносин, а вся їхня сукупність регулюється не лише ринковими законами. У ній домінує певна процедура раціо- нальності, під якою слід розуміти чітко визначені напрями інформаційних взаємопотоків між структурними підрозділами банку, а також між банком та іншими суб’єктами банківської діяльності. Унаслідок цього формується власна політика банку у сфері формування та реалізації банківських продуктів. Водночас ринкові відносини спричиняють необхідність постійних коригувань поведінки банку, що великою мірою залежить від поінформованості його управлінців про характер змін, котрі відбуваються в зовнішньому стосовно банку середовищі. Слід також ураховувати характерний для банківської діяльності ймовірнісний характер здійснюваних операцій, що є однією з причин загальної невизначеності результатів такої діяльності. Інакше кажучи, треба визнавати те, що на дохідність основних банківських операцій великою мірою впливає загальний фінансовий стан клієнтів банку — позичальників, емітентів цінних паперів. Зрозуміло, що показники їхньої діяльності можуть зазнавати суттєвих коливань протягом коротких проміжків часу. За таких умов головним завданням керівництва банку стає управління змінами, тобто встановлення (або передбачення) фактів їх настання й адекватна реакція на зміни зовнішнього середовища і внутрішнього стану банку. Характер здійснюваних в економічному просторі процесів змінюється так часто, що, з метою запобігання негативним тенденціям у веденні діяльності, банкам необхідно постійно коригувати стратегію або принаймні оперативно її переглядати. Проте нині банки вже не обмежуються досягненням певної суми прибутку за конкретний звітний період. На повний зріст постала проблема формування ефективного механізму управління отриманим прибутком, всією діяльністю банку для забезпечення його стабільного надійного фінансового стану в перспективі. Процес управління діяльністю банку став неможливим без планування, обліку прийнятих управлінських рішень, процедур їх виконання і контролю. Як відомо, традиційним завданням бухгалтерського обліку вважали забезпечення інформацією осіб, відповідальних за прийняття рішень. Проте більшість банків в Україні, особливо в період змін, пов’язаних з реформуванням облікової системи, спрямувала зусилля на оволодіння новими методиками фінансового обліку, а реалізація інформативної функції відійшла на другий план. Основні завдання облікового механізму обмежувалися контролюванням ліквідності, з одного боку, і визначенням результату діяль-ності (прибутку чи збитку) — з друго...